Джим Ґудзик і машиніст Лукас. Скорочено.
Конрад, або Дитина з бляшанки. Крістіне Нестлінгер.
частина 1
частина 2
частина 3
частина 4
скорочено
Р.Д.Бредбері
В.Г.КОРОЛЕНКО
Ой на горі тай женці жнуть
уривки з фільму
21.12.2020
ЧЕХОВ І УКРАЇНА
Майбутній письменник Антон Чехов народився 1860 року
в Таганрозі. Батько і дід його були кріпаками села Вільхуватка
Воронезької губернії. Дід Чехова, Єгор Михайлович, ціною напруженої праці зібрав три з половиною тисячі рублів і до 1841 року викупив усю сім’ю з кріпацтва.
Батько його , Павло Єгорович, був дрібним крамарем і водночас мав мистецькі здібності. він захоплювався церковним співом, навіть керував церковним хором, грав на скрипці, непогано писав фарбами. До цих пір ще збереглося кілька ікон, які він написав власноруч.
А батько, Павло Єгорович, будучи вже вільною людиною, вибився в люди й завів у Таганрозі власну торгову справу, невеликий магазин з торгівлі «колоніальними товарами». Але найбільше він захоплювався церковним співом, навіть керував церковним хором, грав на скрипці, непогано писав фарбами. До цих пір ще збереглося кілька ікон, які він написав власноруч.
Обстановка в родині була традиційно-патріархальною: діти виховувалися суворо, часто застосовувалися і тілесні покарання, ледарювати нікому не дозволялося. Крім навчання у гімназії, синам доводилося іноді заміщати батька в крамниці, звісно, на шкоду заняттям. Але обтяжливе сидіння «в лавці» не минуло
для Чехова безслідно: воно дало йому, за словами І. Буніна, «раннє знання людей, зробило його дорослішим, бо крамниця
батька була клубом таганрозьких обивателів, навколишніх мужиків і афонських ченців».
Вечорами співали хором. Батько чудово грав на скрипці, спі-
вав, Маша акомпанувала на фортепіано, загалом, лаштовували-ся цілі музичні сімейні концерти.
Мати — Євгенія Яківна, прекрасна господиня, дуже турботлива й любляча, жила виключно життям дітей і чоловіка. Але дуже любила театр, хоч і відвідувала його нечасто. У ранній молодості її було віддано в таганрозький приватний пансіон шляхетних дівчат, де вона навчалася гарних манер, танців та співу. Євгенія Яківна приділяла значну увагу формуванню характерів своїх дітей, виховуючи в них чуйність, повагу та співчуття до слабких, пригноблених, любов до природи й світу. Антон Павлович Чехов згодом говорив, що «талант у нас, дітей, із боку батька, а душа — по материнській лінії».В сім’ї Чехових було шестеро дітей: Олександр, Микола, Антон, Михайло, Іван та Марія. Усі діти Чехових були обдарованими, високоосвіченими людьми: Олександр — літератор, лінгвіст; Микола — художник; Михайло — письменник, юрист; Іван — учитель (відомий московський педагог); Марія — художниця-пейзажистка.
Перші іскри любові до літератури в душу хлопчика заронив театр. Антон сам організовував домашні спектаклі, де виступав в ролі режисера, а акторами разом із ним були його брати і сестра.
Згадуючи своє дитинство, Чехов писав: “ У дитинстві в мене не було дитинства”. Дитинство Чехова пройшло на розі Монастирської вулиці і Ярмарочного провулку, в булинку, де на першому поверсі знаходилася крамниця батька, а на другому – квартира. Діти виховувалися суворо, часто застосовувалися і тілесні покарання, ледарювати нікому не дозволялося. Крім навчання у гімназії, синам доводилося іноді заміщати батька в крамниці.
Згодом батько збанкрутів і змушений був тікати від кредиторів до Москви, де жили його старші сини. Невдовзі туди переїхала й мати, а Антон залишився в Таганрозі закінчувати гімназію На життя підробляв приватними уроками. Злидні й розлука з сім’єю не зломили юнака, а навпаки сприяли формуванню його характеру. У листі до брата Михайла він писав : ” Ніколи не треба втрачати своєї гідності ”.
Москва
Закінчивши гімназію в 1879 році, Антон Чехов переїхав до Москви і вступив на медичний факультет Московського університету.
1880 року в журналі «Стрекоза» з’являється його перший
друкований твір. Відтоді починається активна літературна діяльність Антона Павловича Чехова. Він співпрацює з журналами «Глядач», «Будильник», «Осколки» та ін. Пише переважно у жанрі короткої розповіді, гуморески, сценки, підписуючись псевдонімами — Антоша Чехонте,
Г. Балдасов, Брат мого брата, Грач, Гайка № 6 та ін. Літературні заробітки Антона часто виявляються єдиною підмогою в сім’ї, де він незабаром стає головою великої родини.
Чехов писав: “ Умію лаконічно говорити про довгі речі ”.
А його вислів “ Стислість – сестра таланту ” став крилатим.
Благодійність
У 1892 купує маєток Меліхово, де допомагає місцевим селянам.
Під час холерної епідемії Чехов працює земським лікарем, обслуговує 25 сіл. Відкриває на власні кошти в Меліхові медичний пункт, приймаючи безліч хворих та забезпечуючи їх ліками. У Меліхові та його околицях Чехов будує три школи для селянських дітей, дзвіницю й пожежний сарай, бере участь у прокладанні шосейної дороги на Лопасню, клопоче, щоб на місцевій залізничної станції стали зупинятися швидкі потяги та там-таки домагається відкриття пошти й телеграфу. А ще організовує посадку тисячі вишневих дерев, засаджує голі лісові ділянки модринами, в’язами, кленами, соснами і дубами.
У Меліхові Чехову приходить ідея створення громадської бібліотеки в рідному Таганрозі. Письменник жертвує туди більше
двох тисяч томів власних книжок, серед яких багато унікальних
видань із автографами музейної цінності. Згодом Чехов постійно
відсилає до бібліотеки куповані ним книжки, причому у великих
кількостях.
Чехов писав: “ За дверима щасливої людини повинен стояти хто-небудь із молоточком, постійно стукати і нагадувати, що є нещасні”.
Чехов і Україна
“ Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ,
який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко,” — писав А. Чехов
А. Кримському.
Чехов відвідав Харківську та Полтавську губернії. У Львові він придбав твори Т.Шевченка на українській мові.
У 1888–1889 рр. двічі проживав Сумах Харківської губернії в садибі Линтварьових, мандрував, спостерігав народне життя, працював над прозою та драматургією.
За станом здоров’я останні роки життя Чехов прожив в Криму, де збудував невеликий двоповерховий будинок в Ялті. Він власноруч посадив сад навколо будинку, висадив магнолії, кедри, пальми, троянди …
Та все ж вважав, що найголовніше: “Ретельно доглядати сад своєї душі”.
Чехов прожив на своїй біленькій дачі в Гурзуфі п'ять років разом зі своєю матір'ю і сестрою. Сюди ж приїжджала на канікули дружина Антона Павловича - Ольга Кніппер-Чехова.
Вставте пропущенні слова у реченнях.
1. А.П.Чехов народився …
2. Дитинство його пройшло у невеличкому містечку … .
3. Змалечку він працював … .
4. Після банкрутства батька родина переїхала … .
5. Закінчивши ліцей у Таганрозі, Чехов поступає … .
6. Юний студент опановує професію … .
7. Він співпрацює з журналами … .
8. Свої твори автор публікує під псевдонімом... .
9. Чехов пише про кумедні “ дрібниці життя ” з … , а іноді з … .
10. Його вислів … став крилатим.
11. К. Чуковський назвав оповідання Чехова … .
12. Життя і творчість Чехова тісно пов’язані з …
Гоголь "Ніч перед Різдвом"
1 експрес урок
2. мультфільм
3 М. Гоголь. “Ніч перед Різдвом”. Частина 1
М. Гоголь. “Ніч перед Різдвом”. Частина 2
М. Гоголь. “Ніч перед Різдвом”. Частина 3
М. Гоголь. “Ніч перед Різдвом”. Частина 4
М. Гоголь. “Ніч перед Різдвом”. Частина 5
М. Гоголь. “Ніч перед Різдвом”. Частина 6
М. Гоголь. “Ніч перед Різдвом”. Частина 7
М. Гоголь. “Ніч перед Різдвом”. Частина 8
4.Запишіть план твору у зошити
Ч.Діккенс "Різдвяна пісня в прозі"
ДЛЯ 6-А
23-27 листопада
Експрес-урок по біографії Ч.Діккенса
https://www.youtube.com/watch?v=edjijQYE6ac&feature=emb_logoЧарльз Діккенс 1812 — 1870 Чарльз Діккенс народився 7 лютого 1812 р. на півдні Англії, у передмісті м. Портсмута — м. Лендпорті, у родині чиновника морського відомства. Батько хлопчика не міг матеріально забезпечити багатодітну сім’ю. 1823 р., рятуючись від кредиторів, Діккенси переїхали до Лондона, але й там їм жилося нелегко. Єдиною втіхою для Чарльза була знахідка на горищі будинку батькового клунка з книжками, серед яких були казки й пригодницькі романи. Хлопчика постійно бачили з книжкою – вдома, на шкільному подвір’ї, у церкві, на дитячому майданчику. Проте через батьків борг юному Чарльзові доводилося працювати на фабриці по 10 годин на добу. Ті скрутні часи так глибоко закарбувалися в його пам’яті, що майже в кожному творі можна відчути їх відлуння. Тема важкого дитинства стане однією з провідних у його творчості. 1832 р. Ч. Діккенс здобув місце репортера, а 1833 р. побачило світ його перше оповідання, підписане псевдонімом Боз. 1837 р. вийшла друком перша книжка митця «Нариси Боза». У 1836–1837 рр. він працює над «Посмертними записками Піквікського клубу». Сучасники оцінили цей роман дуже високо, а його публікація принесла письменникові справжній успіх. З роками з’являються романи письменника, присвячені темі злидарства та страждань простих людей («Пригоди Олівера Твіста» — 1838, «Життя і пригоди Ніколаса Нікклбі» — 1839, «Антикварна крамничка» — 1840 та ін.). Викриваючи жорстокість і несправедливість, митець словом намагався змінити ганебні закони суспільства. 9 червня 1870 р. Ч. Діккенс помер. Його поховано у Вестмінстерському абатстві — усипальниці прославлених людей Англії. Світло від його творів лине й сьогодні. Вони роблять нас чистішими та добрішими душею.
16-20 листопада «Острів скарбів» Стівенсон
Позитивні герої
Позитивні герої роману «Острів скарбів» не схожі між собою, когось із них можна вважати ідеалом, інших — ні, але їх об’єднує віра в добро, порядність, відповідальність за життя інших людей, вірність своєму слову, високим моральним принципам.
Джим Хокінс (англ. Jim Hawkins) – юнак, головний герой роману “Острів скарбів”, від імені якого (за винятком декількох глав від імені доктора Лівсі) і ведеться розповідь. Саме його вчинки розкручують сюжет роману Стівенсона. Джим Хокінс активно бере участь у всіх подіях: це він подружився з піратом Біллі Бонсом, це він викрав карту Острова Скарбів зі скрині цього пірата, яку передав доктору Лівсі і сквайр; він виявив на кораблі змову, знайшов Бена Ганна, убив Ізраеля Хендса, відвів корабель піратів на Північну стоянку і став яблуком розбрату в протистоянні між Джоном Сільвером і залишками його зграї.
Мати Джима Хокінса – власниця трактиру «Адмірал Бенбоу»
. Доктор Девід Лівсі (англ. Dr. David Livesey) – джентльмен, лікар і суддя, людина вражаючої хоробрості, готовий без коливання виконати свій професійний і людський обов’язок. Колись служив у військах герцога Кумберлендского і отримав рану в битві під Фонтенуа (1745).
Сквайр Джон Трелоні (англ. Squire John Trelawney) – багатий землевласник, котрий фінансував експедицію за скарбами Флінта. Зростом вище шести футів (183 см). Спочатку претендував на лідерство; проте його балакучість і некомпетентність стали причиною того, що більшість екіпажу “Еспаньйоли” були головорізи покійного Флінта. Уступив право командування капітанові Смоллетту, коли дізнався про підготовку заколоту. Відмінний стрілок. Взяв в плавання трьох вірних слуг, які добре показали себе в сутичці з розбійниками.
Капітан Олександр Смоллетт (англ. Captain Alexander Smollett) – капітан «Еспаньйоли». Професійний моряк, який має знання не тільки в навігаторстве, але і в організації корабельного побуту. Під час штурму Блокгауза отримав два вогнепальних поранення. Зріст вище шести футів (183 см). Після повернення до Англії залишив морську службу.
Том Редрут (англ. Tom Redruth) – старий лісник з почту сквайра; загинув у частоколу від пістолетного пострілу в день прибуття шхуни до острова.
Джон Хантер (англ. John Hunter) – слуга Сквайра, загинув під час штурму форту. Один з піратів вирвав у нього з рук мушкет і, просунувши його в бійницю, завдав йому страшного удару, який зламав нещасному ребра. Хантер впав і розбив собі череп. Від цих ран він і помер увечері того ж дня.
Річард Джойс (англ. Richard Joyce) – слуга сквайра, загинув під час штурму форту – йому прострелили голову.
Абрахам «Ейб» Грей (англ. Abraham Gray) – помічник корабельного тесляра, разом з Діком, Аланом і Томом (не плутати з Томом Морганом) входив до числа тих чесних матросів, яких Сільвер і його підручні хотіли переманити на свою сторону. Зваживши призовом капітана Смоллета, перейшов на його бік, відбившись від п’ятьох розлючених бунтівників, порізавших йому обличчя. Надалі виправдав надану довіру, уклавши наповал боцмана Джоба Ендерсона, що намагається прорватися в зруб. Після повернення отриману частину скарбів витратив на навчання та в результаті став штурманом і співвласником невеликого судна.
Бенджамін «Бен» Ганн (англ. Ben Gunn) – колишній пірат, член екіпажу «Моржа». Під час свого перебування на острові спорудив човен, на якому пізніше Джим Хокінс зумів допливти до “Еспаньйоли”. Після смерті Флінта плавав на іншому піратському судні, але посварився з командою і в покарання був залишений на Острові Скарбів. Під час свого вимушеного трирічного життя на острові розкаявся у своїх злочинах; знайшов основну частину скарбів Флінта і переніс їх у свою печеру. Про його пригоди на острові англійський письменник Р. Ф. Делдерфілд написав книгу «Пригоди Бена Ганна». Після повернення витратив свою частку скарбів за дев’ятнадцять днів, після чого був прийнятий сквайром на роботу воротарем. Аллан і Том – чесні моряки, убиті піратами в перший день бунту. Тома убив Сільвер, Аллана – другий боцман Ендерсон.
Негативні герої “Острів скарбів”
Джон Сільвер, він же Довгий Джон, він же Окорок – кок на «Еспаньйолі», потім предводитель збунтованих піратів. Вік – 50 років (за словами самого Сільвера). Говорили, що «в молодості він був школярем і, якщо захоче, може розмовляти, як по книзі». На «Моржі» у Флінта виконував обов’язки квартирмейстера. Ліва нога його була віднята по саме стегно, тому Сільвер ходив на дерев’яному протезі і з милицею. На відміну від жалюгідної долі більшості піратів на березі (яка не оминула навіть самого П’ю), особливо інвалідів, накопичив гроші і відкрив власний трактир «Підзорна труба» в порту Брістоля. Одружений на “кольоровій” жінці. На плечі носить папугу по імені Капітан Флінт. По закінченні роману не тільки залишився живий, вчасно переметнувшись на сторону переможців, але і сховався від них в одному з портів не без допомоги Бена Ганна, прихопивши з собою гроші, скільки зміг понести.
Джоб Ендерсон (англ. Job Anderson) – рослий, сильний, хоробрий і енергійний боцман. Після зникнення Ерроу виконував на шхуні обов’язки першого помічника капітана. Другий за значимістю пірат на «Еспаньйолі» після Сільвера, чудово орудує тесаком і стріляє з пістолета. Загинув від руки Абрахама Грея під час штурму частоколу.
Ізраель Хендс (англ. Israel Hands) – помічник боцмана (боцманмат або ж другий боцман), після загибелі штурмана Ерроу та підвищення Джоба Ендерсона став виконувати обов’язки боцмана, разом з Сільвером, Ендерсоном, Меррі і корабельним теслею становив ядро змовників, що задумали підняти заколот на «Еспаньйолі »і оволодіти картою. Залишений Сільвером охороняти «Еспаньйолу». Убитий Джимом на борту «Еспаньйоли». На «Моржі» у Флінта був каноніром.
Тесляр «Еспаньйоли» (ім’я та прізвище невідомі) – сильний і небезпечний пірат. Був убитий ві сні Беном Ганном.
Джордж Меррі (англ. George Merry) – 35 років, довгов’язий пірат, який підхопив на острові злоякісну лихоманку, чим і пояснюється його хворобливий вигляд. Після загибелі Ендерсона, Хендса і теслі став неформальним лідером зграї піратів і підбурювачем проти Сільвера, за що і був згодом застрелений Джоном Сільвером.
Том Морган (англ. Tom Morgan) – найстаріший розбійник із зграї піратів, був залишений Смоллетом і компанією спокутувати свої гріхи на Острові Скарбів. Разом з ним залишилися молоді матроси Дік і Рудий Фаулер.
О’Брайен (англ. O’Brien) – пірат, лисий ірландець, який носив на голові червоний спальний ковпак. Брав участь у штурмі форту, після відступу піратів перелазив через частокіл останнім, захисники форту по ньому не стріляли. Був зарізаний на борту «Еспаньйоли» Ізраелем хендс в п’яній бійці, встигнувши перед цим того ранити.
Гаррі – частий гість таверни «Підзорна Труба». Той самий пірат, якого (разом з Довгоногим Беном) Джон Сільвер послав наздогнати Чорного Пса. Згодом загинув при штурмі частоколу (імовірно).
Довгоногий Бен – частий гість таверни Джона Сільвера «Підзорна Труба». Ймовірно, один із шістьох піратів, залишених Сільвером на «Еспаньйолі». Був застрелений сквайром Трелони у гармати (імовірно).
Джон Фаулер (Джим Фаулер, Рудий Фаулер) – один з трьох виживших піратів, залишених на острові. В оригінальному авторському тексті імені не має, отримав ім’я тільки в повісті Л. Делдерфілд «Пригоди Бена Ганна». В ньому зазначено, що Фаулер не був піратом і членом екіпажу «Моржа», а прилучився до Джона Сильвера після того, як «Еспаньйола» покинула Англію.
Дерк – один з тих розбійників, які разом з П’ю і Чорним Псом розгромили трактир «Адмірал Бенбоу». За висловом сліпого П’ю, завжди був бовдуром і боягузом; ймовірно, був убитий при атаці зрубу.
Джонні – один з тих розбійників, які разом з П’ю і Чорним Псом розгромили трактир «Адмірал Бенбоу». Любив наспівувати пісеньку «Ліллібулеро».
Троє безіменних піратів – колишні члени зграї старого Флінта.
Дік Джонсон – молодий матрос; спочатку Дік не був піратом, подібно морякам з екіпажу «Моржа». Він прилучився до змовників під впливом красномовства Сільвера.
Капітан Флінт (англ. Captain Flint) – легендарний піратський капітан, соратник П’ю. На його старому «Моржі» обов’язки штурмана виконував Біллі Бонс, квартирмейстера – Джон Сільвер, каноніра – Ізраель Гендсе, боцмана – Джоб Ендерсон. У книзі тільки згадується в розмовах, тому що дія роману відбувається вже після його смерті.
Біллі Бонс (англ. Billy Bones) – пірат, колишній перший помічник старого Флінта. Після смерті свого капітана став його спадкоємцем і втік до Англії разом з картою Острова Скарбів. Грубий, завжди п’яний колишній пірат був нешанобливим, лаявся, не платив хазяям таверни, принижував інших відвідувачів. Загинув від рук таких, як і він сам злочинців.
П’ю (Сліпий П’ю, англ. Blind Pew) – сліпий піратський ватажок, про якого відомо, що він втратив зір у тому ж бою, в якому Джон Сільвер втратив свою ногу. Складав разом з Флінтом, Джоном Сільвером і Біллі Бонсом четвірку найлютіших і найнебезпечніших лиходіїв, що діють в романі Стівенсона. Загинув під копитами коня після погрому в трактирі «Адмірал Бенбоу». Його вплив на інших піратів величезний. Навіть будучи сліпцем, він наводить жах на Біллі Бонса, а хитромудрий Джон Сільвер з повагою повторює його ім’я. Саме він (а не Джон Сільвер і не Джоб Ендерсон) керував злощасною атакою на трактир «Адмірал Бенбоу»). Не зовсім ясно, яке місце раніше він обіймав в ієрархії суднової команди старого «Моржа». Як неодноразово повторюється в романі, на кораблі Флінта штурманом був Біллі Бонс, а командиром абордажної команди (quarter deck master) був Джон Сільвер (не варто плутати термін квотердек майстер і більш широко відомим терміном квартирмейстер – завідувач постачанням / харчуванням). Швидше за все, саме це пояснює чому Флінт “боявся” Сільвера – як польового командира свого “спецназу”, – а зовсім не “снабженца”.
Чорний Пес (англ. Black Dog) – один з найнебезпечніших піратів з команди старого П’ю, на лівій руці у нього не вистачало двох пальців. За іронією долі він не зміг брати участь в експедиції «Еспаньйоли» за скарбами старого Флінта, так як в якості пірата і мисливця за скарбами був відомий юнзі «Еспаньйоли» Джиму Хокінсу. Пірат Чорний Пес не сміливець (боявся Біллі Бонса), лицемірний, хитрий: щоб вивідати, де знаходиться Біллі, розмовляв з Джимом ласкаво, лагідно, а коли той не послухався, почав лаятися. Після бійки з Біллі Бонсом рятується втечею.
Нік Аллардайс – довгов’язий пірат з рудим волоссям, разом з ще п’ятьма піратами був узятий Флинтом на острів закопувати скарби і там був убитий. Взяв з собою на острів ніж пірата Тома Моргана і залишився йому винним. Доля Аллардайса склалася незавидно: з його тіла капітан Флінт зробив компас, який вказував, де лежать скарби.
Дарбі Мак-Гроу – пірат, і ймовірно, охоронець капітана Флінта. Згадується Беном Ганном, коли той зображував вмираючого Флінта. Штурман Ерроу (англ. Arrow) – перший помічник капітана Смоллетта. По всій видимості, був найнятий сквайром незалежно, так як не користувався повагою і авторитетом команди. Виявився алкоголіком; спиртним його підкріплював Джон Сільвер зі своєї схованки. Зник з борту «Еспаньйоли» за незрозумілих обставин.
09-13 листопада
ЖульВерн "П"ятнадцятирічний капітан"
План твору
1. Нова Зеландія. «Пілігрим» – китобійна шхуна: капітан Халл і 5 матросів, Дік Сенд – матрос- новачок, кок Негору; пасажири: місіс Велдон , її син Джек, кузен Бенедикт .
2. Врятовані з судна «Вальдек»: Том, Бет, Остін, Актеон, Геркулес, собака Дінго
3. Полювання на смугача. Загибель Капітана Халл та матросів
4. Дік Сенд – п’ятнадцятирічний капітан
5. Зміна курсу – підступність Негору
6. На суші. Зустріч з Гаррісом. Дорога джунглями. Страшні здогади. Африка, Ангола.
7. В полоні у тубільців, підступні наміри Негору та Гарріса. Втеча Геркулеса.
8. Невільничий ринок в Каз онде. Продаж Тома, Бета, Остніна, Актеона.
9. Работорговці Муані-Лунга та Альвіш
10.Розправа Діка Сенда з Гаррісом
11.Порятунок Діка Сенда, місіс Велдон її сина та кузена за допомогою Геркулеса 12.Розкриття таємниці літер «С.В.» – Семюель Вернон (його вбив через гроші Негору) 13.Напад Дінго на Негору, Смерть негідника
14.Порятунок від людоїдів
15.Зустріч з португальськими купцями
16.Америка. Повернення в Сан-Франціско
17.Звільнення та повернення Тома, Бета, Остіна, Актеона
02-06 листопада
Жуль Верн
Капітан "Пілігрима"
26-30тжовтня
1. вивчити напам'ять байку
2. опрацювати матервал
Крилов “Квартет” аналіз
Мораль байки “Квартет” – «Тож, як сідати — ваші сварки марні, Бо з вас
музики зовсім незугарні»
Образи байки Крилова символізують:
Віслюк
символізує дурість,
Ведмідь —
неповороткість, незграбність, відсутність музичного слуху (згадайте: «Ведмідь
на вухо наступив»),
Мавпа —
цікавість, метушливість, легковажність.
Соловей символізує талановитого
співака, який і пояснює горе-музикантам: «Щоб буть музикою, потрібне вам уміння
Та вуха, що за ваші тонші будуть».
В байці “Квартет” Крилов
висміяв Державну раду та її керівників, що виявилися нездатними і безпорадними
перед конкретними політичними завданнями. Крилов звертає свою сатиру проти
пустопорожніх базік і неуків. Байка була написана через рік після того, як
приступила до своїх обов’язків сформована Олександром I Державна рада. Цар
розділив її на чотири відділи, на чолі були поставлені високородні вельможі:
князь Лопухін (Козел), граф Аракчеев (Ведмідь), Завадовський (Осел), Мордвинов
(Мавпа).
Проказница-мартышка,
Осел, Козел Да косолапый Мишка ;
Затеяли
сыграть квартет”
Ударили в смычки, дерут, а толку нет.
Музиканти зовсім не вміють грати, але не
розуміють цього, бачать причини своїх невдач в іншому — у неправильному
розташуванні учасників квартету. І ось пішли довжелезні суперечки про те,
кому з вельмож керувати яким із відділів. Кілька разів їм довелося з волі царя
мінятися ролями, поки нарешті, ролі були остаточно розподілені.
Автор іронізує над наївністю
своїх героїв, які, не вміючи грати, вирішили «полонити своїм мистецтвом світ».
Вони впевнені: «У нас затанцюють ліс і гори!»
Єдине, що, на їхню думку,
потрібно для гри у квартеті — ноти та інструменти.
Але мудрий Соловей (народ) розуміє необхідна
умова злагодженої гри квартету – роботи Державної ради – професіоналізм:
“Чтоб
музыкантом быть, так надобно уменье
И уши ваших понежней”,
Им
отвечает Соловей.
І майже як афоризм, коротко і категорично
звучать слова вироку: “А вы, друзья, как ни садитесь. Все в музыканты не
годитесь”.
Аналіз
“Вовк та ягня” Езоп
Герої байки “Вовк та ягня”: Вовк і Ягня.
Мораль байки “Вовк та ягня”: справедливий
захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду. Вовк звинувачує Ягня
у різних гріхах, тоді як бідне Ягня ні в чому не винне. Вовк уособлює
лицемірство, хижість, безсоромність, силу. Вовк є алегорією
жорстокості, сили, брутальної влади. Ягня уособлює беззахисність, тендітність,
чесність, слабкість. Байка Езопа “Вовк та ягня” читати онлайн Вовк побачив, що
Ягня п’є воду з річки, і хотів знайти якийсь слушний привід, щоб його з’їсти.
Отже, хоч він стояв і вище по течії, але почав обвинувачувати Ягня, що воно
каламутить йому воду й не дає пити. Ягня відповідало, що воно п’є, торкаючись
води тільки краєчком губ, і що, зрештою, воно, стоячи внизу, не може йому
каламутити воду. Тоді Вовк зауважив: – Минулого року ти зневажило мого батька.
– Мене тоді й на світі не було, – відповіло Ягня. Але Вовк сказав йому: – Хоч
би як ти виправдовувалось, я все одно тебе з’їм. Так навіть справедливий захист
не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.
Аналіз і мораль байки “Вовк та ягня” Крилова
Мораль байки Вовк та ягня насправді полягає в одній
першій сходинці: «У сильного завжди безсилий винен». Між людьми практично
завжди вибудовуються відносини підпорядкування і переважання, сильного і
слабкого, могутнього і незначного.
Звичайно, в живій природі вовк не питає ягняти перш
ніж поласувати, вони обидва є частиною гармонійної (як мінімум ми можемо так
вважати) системи, в якій діють різні елементи і одні поїдають інших, але в
цьому і полягає особливість існування тварин.
Якщо ми говоримо про людське суспільство, то люди
часто намагаються виділити себе з тваринного світу, вони придумують мораль і
різні варіанти виправдань для власної поведінки. Наприклад, люди керуються (або
хоча б намагаються) абстрактними поняттями, такими як: добро, справедливість і
подібними.
Відповідно, природний для тваринного світу порядок
відносин сильний-слабкий змінюється на щось інше. Хоча, як правило, таке
залишається тільки в ідеалі, а на ділі люди як і раніше керуються цілком
елементарними тваринами істинами, таким як право сильного. У цій байці даний
факт чудово ілюструється.
Спочатку вовк всілякими хитрощами намагається зробити
з ягняти винного в чомусь, більше того, себе він виставляє нещасним створенням,
проти якого завжди щось замишляють і який виявляється в ситуації
несправедливості. Тут Крилов відмінно представляє лицемірну сутність подібних
персон.
Після того як доводи вичерпані і вовк не знає як себе
виправдати, він виводиться, так би мовити, на чисту воду. Виявляється справжня
причина всіх запобігань, дурних докорів і подібних дій: ягня винен тільки в
одному – вовк хоче їсти, вовк сильніше. Цей аргумент знімає всі попередні і
розкриває суть феномену.
Мораль
Безумовно, в цій байці Крилов викривав наскільки
дурним може бути поведінка людей, які намагаються самі себе обдурити. Як вони
хочуть виглядати благочестивими і шукають будь-які розумні доводи власної
поведінки. При цьому в дійсності подібні створення є просто в більш вигідній
ситуації порівняно з іншими і хочуть просто цією ситуацією скористатися.
________________________________----------------___________________-_
Байка як літературний жанр
Байка як жанр літератури спирається на традиції фольклору. У ній поєднались ознаки казки про тварин і прислів’я. Персонажам, які прийшли в байку з усної народної творчості, притаманні усталені риси характеру та поведінки. Лисиця завжди хитрує, лев прагне влади, заєць усього боїться, віслюк постійно пошивається в дурні. Ключовою ознакою байки, як і народних казок про тварин, є алегорія — перенесення людських якостей і стосунків, загальних уявлень про них на конкретні образи (тварин, рослини, людей, предмети). Алегорія є способом інакомовлення, тобто коли мовиться про одне, а на увазі мається зовсім інше. Наприклад, образ вовка дає можливість байкареві викрити жорстокість, а потім показати несправедливість і беззаконня, до яких призводять ці якості. Алегоричні персонажі тварин віддзеркалюють світ людей, їхні стосунки, уявлення про чесноти та вади. Найчастіше в байках розкриваються моральні хвороби людського суспільства: знущання сильних над слабкими, прагнення до багатства будь-якою ціною, жорстокість, надмірна довірливість, брехливість, свавілля, несправедливість та ін. Викриваючи вади, байкарі водночас уславлюють високі моральні якості людини, які завжди цінувалися в народі й оспівувались у творах усної народної творчості: чесність, доброта, працьовитість, скромність, природний розум тощо. У побудові байки визначають дві основні частини: розповідь (про якусь ситуацію чи епізод) і мораль — висновок, який утілює ідею байки та її повчальний зміст. Мораль може міститися як на початку байки (зачин), так і наприкінці твору (кінцівка). Мораль (у вигляді влучного висловлювання) містить глибоке узагальнення, яке може бути доречним у різних життєвих ситуаціях, нерідко стаючи крилатим висловом. Моральні висновки байки мають на меті практичне застосування — указати на недоліки, висміяти вади або негативні явища, попередити людину, підказати розумне рішення. У байці немає розгалуженого сюжету, розлогих описів, великої кількості персонажів. У цьому жанрі на прикладі простої ситуації та 1–2 (рідше 3–4) персонажів розкривається певна проблема, що стосується людської поведінки, характеру або явища життя
записати в зошити
1) Історія виникнення. Байка виникла з фольклорних джерел – казок, прислів’їв.
2) Значення слова. Байка - грецьке айнос – глибокодумне оповідання, що потребує тлумачення.
3) Байка – невелике, переважно віршоване алегоричне оповідання сатиричного і повчального змісту
4) Першу байку було створено в Давній Греції у VIII— VII ст. Гесіод «Соловей і Яструб»
5) Езопова (езопівська) мова — мова, сповнена натяків, недомовок, у якій думка автора має замасковану форму. Мова байок - мова проста, невигадлива, наближена до розмовної, відсутні метафори.
6) Художні засоби
Алегорія - зображення людей в образах тварин, предметів, явищ. Лисиця в байках постає алегорією хитрості, осел — глупства й упертості, свиня — невдячності й невігластва, лев — сили й влади, вовк — хижацтва. Персоніфікація або уособлення - тварини наділені людськими здібностями та рисами
Сатира - різновид комічного, художній прийом, заснований на різкому висміюванні пороків, хиб, негативних явищ дійсності.
Гумор - різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах. (доброзичливе висміювання)
Іронія – різновид комічного, висміювання, насмішка
7) Головна мета байки — виховна. На доступних прикладах вона пояснює важливі закони людського співіснування, навчає відрізняти справжні чесноти від удаваних, допомагає переосмислити складні життєві ситуації.
8) Видатні байкарі Езоп (Давня Греція VІ ст.. до Р.Х.) – родоначальник жанру байки Федр (Давній Рим, І ст.. після Р.Х.) – творець літературної байки Жан де Лафонтен (Франція, XVII ст.) - звеличив жанр байки
Іван Крилов (Росія, ХІХ ст.) – його байки «книга мудрості самого народу»
28.09-02.10
Міфи Давнього Єгипту
Міф про те, як Тефнут покинула Єгипет
ДАВНЬОІНДІЙСЬКИЙ МІФ ТВОРЕННЯ
Давньоіндійський міф "Про створення світу", 6 клас
міф "Про потоп"
РА ТА АПОП
21-25 вересня
1. "Орфей і Евридіка"
2 Пігмаліон
міф "Деметра і Персефонв"
міф "Дедал і Ікар"
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.